Головна





" Головна мета  школи  -  здобути, дати виявитися самостійним, 
 творчим силам дитини"
                                   С.М.Русова



              

 
                     Наче вулик наша школа,               Вся вона гуде, як рій.
     І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
                                                                                    
   
                                                  
       
               
            Бігають, сміються діти,
       Та - лиш дзвоник задзвенить - 
    Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.





Історія школи
    Був час, коли в  селі Яблуневі школи зовсім не було. Діти  багатих селян вчилися грамоти в дяка, та й то тільки хлопці, про дівчат  і  мови   не було.
П’яний дяк  учив писати  дітей  на піску, бо в той  час не було  й паперу.  Вся  система  знань складалася  з того,  що учень  умів написати  своє прізвище та читати «Часослов».

   Населення зростало  неписьменним, грамоту  міг знати піп, дяк та сільський писар,  навіть  староста був неписьменним. Не дуже  зросла  народна  освіта  й за останній час  царської  влади.  Царі  за народну освіту  не дбали.

    
Перед революцією 1917 року  вже була школа,  але на три класи був лише один  вчитель, який ходив з лінійкою з класу в клас та наводив  порядок. Небагато учні могли навчитися, закінчивши сільську трирічну школу.
Після повалення царського уряду та встановлення радянської влади  у с.Яблуневі  відкрили   початкову школу. Завідуючим був на той час Бардашевський Степан Пилипович,  а з 1930 року  відкрили  семирічну  школу.  Школу  розмітили в одному  з найкращих панських будинків,   відремонтували  його.  Біля школи посадили розкішний  сад силами учнів та вчителів.  Першим  директором   Яблунівської  семирічної школи  був Кодь Василь Семенович.

         У 1943 році окупанти  зруйнували школу, в ній  стояли коні.  Від приміщення залишилися лише стіни. Спалили будинок, де містилися квартири вчителів. Після війни силами Яблунівського педколективу школа була відремонтована (фото 5). Ще краще, як до війни, устатковано, збудовано новий будинок для вчителів, організовано дослідні ділянки.   Насаджено  ще більше  фруктових дерев. В школі організований мічурінський гурток, який став  учасником Всесоюзної  сільськогосподарської  виставки  у 1954 та 1955 роках.

         У 1981 році  школу реорганізували в початкову.  Старші  учні  навчалися  в  с.Межиріч. У 1988 році в пристосованому приміщенні  контори   колгоспу «Ленінський шлях» відновлено роботу восьмирічної школи.

         У 2003 році  школа згоріла.  Була  відбудована в 2004 році. Наразі  ми навчаємося  в Яблунівському навчально-виховному  комплексі.




Моє село
Там, де пахне хата хлібом і вербою,
Краплять дрібно роси на моє чоло,
Я скучаю, рідне, миле, за тобою:
Ти- моя колиска, ти - моє село

СТОРІНКИ  ІСТОРІЇ

Що говорить літопис

    у "Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии», які зібрані  і впорядковані Л.Похилевичем  у 1864 році, про  Яблунів писалося: «Яблуневь, село в 10-ти верстах на юг от Литвинца и в таком же растоянии от Канева. Расбросалось  в ярах и при  стоках ручьев, текучих в реку Расаву.

        Жителей общего пола 1064. В 1790 году  считалось только 650. В прошлом веке и это село принадлежало к имению князя Станислава Понятовського. В начале текущего века Киевському  вице-губернатору князю Беклешову, потом Анне Тучаниновой. После бывшему Киевскому  вице-губернатору князю Кудашову, в коего в 1840 году куплено  Эвстафием Янковским. По силе же  выкупного  договора  1863  года  крестьяне приобрели в собственность 670 десятин земли за 31.955 р…».